Formalin

Розпочнемо прогулянку по підземному світу кіно? Тут все заховано в диму сигар, купюри шелестять, наче від дмуху вітру. Чи ви готові зазирнути в найтемніші куточки мафіозних реалій? Тримайтеся міцніше: попереду – найкращі фільми та серіали про кримінальні імперії, які в деяких країнах навіть мають роль «сірого кардиналу» та стають п’ятою гілкою влади. Про це читайте детальніше в нашому попередньому матеріалі про українську мафію!

Фільм «Хрещений батько»(“The Godfather” 1972, 1974 та 1990 рр.) 1,2 та 3 частини 

На чолі списку – беззаперечна класика. Стрічка, яка переписала підручники кінематографа, тому очолює наш список стрічок про мафію. 

Уявіть, що ви стоїте перед італійським мафіозі, могутнім Віто Корлеоне, чоловіком, чий голос звучав на найтемніших, небезпечних та оповитих страхом вулицях Америки. Він обіцяє допомогу – але йому доведеться відповісти, якщо він колись попросить вас про послугу. Що ви зробите?

Трилогія Френсіса Форда Копполи – це ніби біблія мафії. Фільм переносить нас до Америки в середину 20 століття. Родина Корлеоне не лише керує своїм кримінальним бізнесом, а й балансує між честю, жорстокістю та сімейними цінностями.

Це історія великої родини Корлеоне, що править кримінальним світом із тіней, запрошуючи вас у гру за владу, яку складно завершити живим.

Атмосфера 40-х років, незабутня музика Ніно Рота, блискучий Марлон Брандо в ролі Віто Корлеоне й молодий Аль Пачіно як Майкл Корлеоне. Ця роль для на той час ще піонера кіно стала справжнім проривом. Епічна сага, яка балансує між кровопролиттям і сентиментальністю, розкриваючи складність кримінальних відносин та долю тих, хто спробував вирватись із цього світу.

Для сучасного глядача повільний темп першого фільму може здатися важким, але це частина його магії, просто повірте та насолодіться музикою.

Серіал “Сопрано» (“The Sopranos”, 6 сезонів, приблизно 14 серій у кожному)

Коли гангстер опиняється на психотерапевтичному дивані…

Цей серіал довів: справжні драми не потребують великого екрану. Історія про Тоні Сопрано, мафіозі з Нью-Джерсі, який бореться з внутрішніми демонами і… ходить до психотерапевта.

Тоні Сопрано – людина з двома обличчями: вдома він батько та чоловік, у бізнесі – безжальний мафіозі. Але що робити, коли на тебе чекають не лише постріли ворогів, а й душевні рани? Серіал бере вас у саме серце мафіозного життя й відкриває його безгримарну сторону. Він майстерно демонструє, що за маскою боса ховається звичайна людина з проблемами, трагедіями та невдачами. Це зовсім не романтизація злочинного світу, а навпаки – його тверезий і жорсткий портрет.

Згодом, через негаразди, не тільки головний герой починає ходити до психотерапевта, а й інші персонажі серіалу. Ця стрічка вчить нас не боятися отримати психологічну допомогу та розбиратися зі своїми “тарганами в голові”.

Мафія, розбиті серця, криза середнього віку – усе тут переплітається в заплутаний клубок людських стосунків, де доводиться приховувати справжні емоції, щоб не стати слабким у світі сили.

У серіалі блискучий акторський склад на чолі з Джеймсом Гандольфіні. Жоден персонаж не відіграє другорядну роль, а детально прописаний режисерами та сценаристами, їхній образ еволюціонує, розвивається, розкриває нові сторони людської психіки.

“Сопрано” не дає нам стереотипних персонажів, яких ми звикли бачити на екрані: дурненьку білявку в рожевому костюмі, люблячого сім’янина, смішного сусіда з сусідньої вулиці, що вічно заздрить. Він показує нам неотесані бруски граніту – жорстокі, неідеальні, “непропрацьовані”.

 Неквапливий розвиток деяких сюжетних ліній може збити з пантелику нетерплячих глядачів, проте саме завдяки цьому “Сопрано” так приваблює й відштовхує водночас.

Серіал “Гострі картузи” (“Peaky Blinders”, 2013–2022, 6 сезонів, по 6 серій у кожному)

Кримінальний епос, де стиль і небезпека ходять пліч-о-пліч.

Зазирніть у Бірмінгем 1920-х років. Це місто, що оговтується від наслідків війни, приховує злочинні змови під шаром індустріального смогу. Саме сюди, з фронту, повертаються троє братів Шелбі: безжальний лідер Томас (Кілліан Мерфі), гарячий і безстрашний Артур (Пол Андерсон), і молодший, безтурботний Джон (Джо Коул). Родина керує бандою, відомою як “Гострі картузи”, за легендою, названою так через вшиті в їхні картузи леза, адже в основі серіалу реальні події того часу.

Томас Шелбі, закутий у поствоєнну травму, веде свій бізнес з безжальною холоднокровністю. Але його мета не обмежується контролем над Бірмінгемом: він планує підняти родину Шелбі до статусу кримінальної еліти. Після випадкового захоплення партії вкрадених кулеметів його шлях стає небезпечнішим. І тут з’являється головний ворог родини – інспектор Честер Кемпбелл (Сем Нілл), посланий самим Вінстоном Черчиллем. Його завдання – знайти вкрадену зброю і знищити злочинність у місті.

У цей небезпечний світ інтриг потрапляє й Грейс Берджес (Аннабель Волліс) – чарівна новенька у пабі “Гаррі”, яка працює під прикриттям на Кемпбелла. Томас відчуває до неї щось незрозуміле, але навіть не здогадується, яку небезпеку ця жінка принесе в його життя та мафію.

Сюжет блискуче розгортається навколо конфліктів між кримінальними угрупованнями, романтичних відносин, де кожна таємниця має свою ціну, і політичних ігор, у які залучаються всі, хто хоче бути на вершині.

Томас Шелбі, чию роль виконує Келліан Мерфі – той антигерой, чий розум і харизма не дають тобі відірватися від екрану. Інтриги та перевороти тут настільки несподівані, що ти завжди залишаєшся в напрузі.

“Гострі картузи” – це не лише історія про кримінал, а й про братерство, зраду, амбіції та страх перед самим собою. Томас Шелбі веде гру, у якій ставка – його родина і його душа. Але чи здатен навіть він передбачити всі ходи своїх ворогів?

Окрему увагу варто приділити естетичній стороні серіалу – стилістика поєднує витонченість, брутальність і невблаганну темряву епохи післявоєнного світу.

Одяг героїв – це не просто костюми, а майстерний візуальний символ класового розшарування, авторитету та небезпеки. Чоловіки з «Гострих картузів» завжди з’являються у бездоганно підігнаних трійках, які часто мають грубу текстуру твіду. Лінії піджаків чіткі, як їхні рішення, жилети застібаються так щільно, наче тримають у собі всі таємниці їхніх темних справ. Шнуровані оксфорди, блискучі, як нічна вулична бруківка, додають образу строгості.

Фільм “Ірландець” (“The Irishman”, 2019, 3 год 30 хв)

Сповідь кілера, чий біль відлунав у столітті. Хтось говорить “спогади”, а хтось – “зізнання”.

Режисер Мартін Скорсезе, постановник таких стрічок як “Острів проклятих” та “Вовк з Волл-стріт” знову збирає свою “зіркову мафію” – Роберта Де Ніро, Джо Пеші та Аль Пачіно – і розповідає епічну історію Френка Ширана, найманого вбивці мафії, який шукає правду про зниклого профспілкового лідера Джиммі Гоффу. В основі фільму – реальні події.

Френк Ширан – солдат Другої світової війни, який вирішив продовжити свою кар’єру в лавах кримінальних структур. Він працював найманим вбивцею на італійсько-американську мафію. На його рахунку – 25 життів. Ця історія – незручний погляд назад, який відображає жахливу правду про те, як крок за кроком можна втратити все, що мало значення.

Сюжет зосереджений на темних угодах між профспілками, мафією та політичною верхівкою Америки. Це не просто кіно – це ціле життя, наповнене ненавистю, амбіціями й незабутніми вчинками.
І як і життя фільм триває довго, проте минає швидко: він не наповнений екшн сценами чи трендовими жартами, проте саме в цьому його магічність.
Фільм вражає своєю достовірністю. Кожна сцена – це відтворений пульс тогочасної Америки. За глянцем дружби ховається зрада, а правда відкривається через зламану мораль героїв. Використання технології омолодження для акторів дозволяє побачити кілька десятиліть персонажів. Ця стрічка покаже як це, жалкувати про життя, яке вже прожив…говорячи про мафію по-новому.

Серіал “Нарко”(“Narcos”, 2017, 3 сезони, 10 серій у кожному)

Невдачі та перемоги легенди наркотрафіку Пабло Ескобара, якого боявся цілий континент.

“Нарко” занурює нас у світ колумбійського наркокартелю, де є лише дві категорії людей: ті, кого можна купити, і ті, кого не стало. Сюжет слідкує за життям Пабло Ескобара – людини, яка зі своїх мрій побудувала справжню імперію, але платила за це все більшою самотністю.

Кожна серія – це історія про хитромудрі ходи та складну роботу агентів, які намагалися знищити його бізнес. Але ця історія не лише про наркотики та мафію – це роздуми про людину, яка піднялася вище, ніж дозволено, і за це заплатила.

Пабло не був “сірим кардиналом”, його знали дуже багато людей. Він і був владою, запропонувавши країні власну валюту.

Не можна просто ненавидіти чи захоплюватися Ескобаром – автори показують його таким, яким він був насправді. Історія людини, яка хотіла стати королем у світі наркотиків.

Доповненням до сюжету стає відмінна акторська гра Вагнера Моури в ролі Ескобара. У серіалі не просто реконструйовані події, у нього додані реальні документальні зйомки кінця 20-го століття, що переповнює глядачів відчуттям значущості та цікавості.

Після смерті Ескобара серіал втрачає частину своєї напруги, проте історія не губить своєї актуальності.

Завершити цей список мені б хотілося серіалом, який лише “зачіпає” мафію, але він точно принесе насолоду всім фанатам сатиричної драми.

Серіал  “Білий лотос” (“The White Lotus”, 2021, 2 сезони, 13 серій; вихід третього сезону – 16 лютого 2025 року)

Отже, не про мафію? Психологічний трилер у гламурній упаковці.

Уявіть місце, де океан цілує берег, а готель виглядає як втілення раю. “Білий лотос” – це елітний курорт на Гаваях, де гості шукають відпочинку, а персонал зобов’язаний вгадувати їхні забаганки. Але коли під бездоганною поверхнею цього раю починає розгортатися темрява, стає очевидно: кожен сюди приїхав не відпочити, а приховати свої секрети.

Провідна тема першого сезону – влада та привілеї. У цьому “раю” все будується на ієрархії, де заможні гості користуються своєю силою, навіть не замислюючись, яку ціну за це платить персонал.

Провідною темою другого сезону стають стосунки та секс і хіть як його невід’ємна частина. Події розгортаються на Сицилії, ніби натякаючи нам на кримінальний світ саме тут, у квінтесенції мафіозних регалій. Заможний клан американців-італійців(уже знайома нам комбінація, правда?) дідусь, син та онук обговорюють жінок на різних духовних та фізичних рівнях.

Висміювання соціальних привілеїв із нотками кримінального напруження. Локації, персонажі та сюжетні лінії просякнуті іронією та драмою. Епізодична інтеграція кримінальної лінії може здаватися слабкою для класичних шанувальників жанру, проте вона ж і змушує нас дивитися стрічку, підійти до урвища скелі й подивитися вниз, додумати картинку – чи досі багатії живуть безтурботне життя чи океанська вода вже забарвлена в багряні тони?

Захоплива багатошарова історія, де кожен герой приховує свої мотиви, а розвиток подій не перестає дивувати. “Білий лотос” показує, що злочин може прокрадатися навіть у найзатишніші місця.

Сподіваюся, у цьому списку кожен знайде для себе, що подивитися. Можливо, стрічки не стали для вас новинками чи відкриттям – проте ви точно зазирнете у свою скриньку Пандори, як роблять всі герої наших кінокартин.