Щосекунди в світі щось відбувається: чи-то хороше, чи-то погане, але життя не стоїть на місці, постійно рухається і розвивається. За даними Міжнародного центру зниклих безвісти та експлуатованих дітей вважається, що близько 8 мільйонів дітей зникають щороку по всьому світу. Враховуючи 365 днів на рік, приблизно 21 900 дітей зникають безвісти щодня. І це лише діти: уявіть, наскільки зростають показники з урахуванням людей різного віку.
Деяким дітям щастить, їх знаходять менш ніж за добу, або ж впродовж доби. Їх повертають до сім’ї, а страшний день залишається хіба що в спогадах. Як підтверджує Національний центр у справах зниклих і експлуатованих дітей, більшість повідомлень про їх зникнення – це діти-втікачі. Приблизно в 99% випадках їх благополучно повертають додому. Викрадення дітей становлять менше 1% випадків, але навіть тоді лише 57% зрештою знаходять.
В травні 2007 року трирічній Мадлен Макканн з Великобританії не пощастило потрапити в цей мізерний відсоток. Навіть 17 років по тому вона все ще вважається зниклою безвісти, а про її стан чи місце знаходження невідомо нічого.
Цей кейс став відомим всьому світові: окутий спекуляціями, іноді начебто наближався до розгадки, але щоразу терпів невдачу, не даючи схопитися за правду. Тож що сталося в той злощасний день з Мадлен і хто причетний до її зникнення? Про це і навіть більше розповідає Formalin.
Передісторія
Дівчинка з незвичайною зіницею правого ока – це Мадлен, що 3 травня 2007 року зникла в португальській туристичній області Алгарве, у місцевості Прайя-да-Луз. Її особливість ще зіграє свою роль у подальших пошуках, але про все по порядку.
Батьки дівчинки, Кейт і Джеррі Макканн, роками намагалися завести дитину і в результаті прибігли до ЕКО, в результаті якого народилася їх перша донька – Мадлен. 28 квітня сімейство Макканн відправилось у відпустку до Португалії: дев’ять дорослих і діти. Зупинилися в комплексі Ocean Club, муніципалітет Лагуш.
Відпочинок протікав чудово: так як Ocean Club призначався для сімейного відпочинку середнього класу, і дітям, і дорослим було чим себе зайняти. Кейт з Джеррі знайшли собі приятелів, які також приїхали на відпочинок з дітьми, і проводили дозвілля разом.
О 20:30 вечора, в день зникнення Мадлен, її батьки з друзями вирішили посидіти в ресторані комплексу Tapas. Той знаходився зовсім поруч з апартаментами 5А, де спали діти, а кожні 20-30 хвилин вони навідувались до них, і цілком могли бачити самі апартаменти зі столику. У 21:05 Джеррі, як і планувалося, йде до апартаментів. Він увійшов через задні двері, що були відкриті, зазирнув у дитячу кімнату… Все прекрасно, діти мирно сплять у своїх ліжках.
О 21:25 вже Кейт встала провідати дітей, але замість неї зголосився один із їхніх товаришів. Так само пройшов через задні двері, але в дитячу кімнату не зазирав: бачив, що світ горить, почув, як хтось з дітей перекинувся в ліжку, і пішов, нічого не запідозривши.
Як згадується в документальному фільмі від Нетфлікс «The Disappearance of Madeleine McCann» о 22:00 була черга Кейт перевіряти дітей. Все той самий шлях, ті самі двері, але щось відрізнялося… Світло в кімнаті було яскравішим, ніж вона очікувала, а двері відчинені ширше. Ще й відчуття протягу спантеличило її. Це було не найгіршим, адже коли Кейт перевірила кімнату, постіль Мадлен була порожня, а вікно відчинене.
«Я з усіх ніг побігла до ресторану Tapas з криками: «Мадлен викрали!». Тоді-то і розпочалося все це жахіття», — цитата Кейт Макканн в документальному фільмі.
Перші години зникнення
Перші 72 години по статистиці є надважливими для розслідування. Постояльці та співробітники Ocean Club, – небайдужі чи які побічно знали Макканнів, – об’єдналися для пошуку трирічної дівчинки. Новина розлетілася швидко, тому невдовзі всі хто міг зібралися на вулиці, щоб обшукати місцевість. Деякі групи сіли по автівкам, вирушивши на північ та південь.
Національна республіканська гвардія шукала Мадлен по гарячих слідах з собаками, близько опівночі підключили кримінальну поліцію, що розслідує особливо тяжкі злочини, і по сумісництву є головним слідчим органом в Португалії. На самому початку поліція була переконана, що Мадлен могла покинути апартаменти самостійно, але мати заперечувала такий варіант – її трирічна донька ніколи б так не вчинила.
Гонсало Амарал, на той момент координатор відділу розслідувань, розповів в документальному фільмі, що направив до апартаментів 5А інспектора і слідчого одразу ж, як до них поступив запит. Тим не менш вони прибули пізніше республіканської гвардії, адже повідомили про зникнення не одразу, через що розслідування затрималося. Від місця злочину інспектор та слідчий були в жаху: всі докази було знищено, адже в апартаментах 5А побувало занадто багато людей, які брали участь у пошуках Мадлен.
Одна з друзів Макканнів, Джейн Таннер, яка в той день відпочивала з ними в ресторані, зненацька згадала надважливу деталь, а саме – момент викрадення Мадлен, якому вона, вірогідно, випадково стала свідком. О 21:15 вона ходила до своїх дітей, а на зворотному шляху побачила чоловіка, який переходив дорогу з дитиною на руках. Це відбулося поруч з квартирою Макканнів, а дитина була без взуття і одягнена в світлу піжаму. Згодом з’явилися свідчення від інших свідків, які в районі десяти годин вечора теж бачили чоловіка з дитиною.
«Наші дії були спірними, але я б не назвав їх хибними. В Португалії зникнення людини не вважається злочином, за це не можна покарати. Кримінальна поліція не може розпочати розслідування, або прослуховувати чи стежити, якщо це не злочин. В Португалії досі вважається, що зникнення людей не варті розслідування», — Гонсало Амарал в документальному фільмі.
Час невблаганно біг, а новина про таємниче зникнення Мадлен дійшла до репортерів. Область Алгарве, в більшості місцеві, називали безпечним місцем. Саме тому ні в кого не вкладалося в голові: як таке можливо, що дитину викрали на курорті, де так чи інакше тиняються люди, і ніхто цього не помітив?
Перший підозрюваний: Роберт Мурат
Джейн Таннер допомогла скласти портрет чоловіка, якого бачила на дорозі у день зникнення Мадлен. Це європеєць 35-40 років, середньої статури та зростом 180 сантиметрів, голова овальної форми, з волоссям, але риси обличчя жоден з очевидців не розглянули. Через нестачу деталей підозрюваного назвали «Яйце з волоссям», бо так виглядала його голова, а пресі більше нічого не залишалось, як опублікувати єдиний наявний фоторобот.
Поліція шукала чоловіків із Британії або Германії, які жили в цьому районі. Ті перебували в базі осіб, які вчинили сексуальне насильство, та у списку Інтерполу. Всі досі переконані, що шукають саме живу дівчинку, але не виключали, що в цьому кейсі може мати місце і сексуальне насильство, не лише викуп. Та хіба викрадачі не дали б про себе знати набагато раніше, якби справа була у винагороді?
Увагу поліції та журналістів привернув Роберт Мурат. Вважали, що він міг мати відношення до викрадення Мадлен. Роберт допамагав Макканнам з перекладом, пояснював що відбувається, міг назвати час зникнення, вік дівчинки, а також називав її Медді, хоча батьки називали доньку виключно Мадлен. Роберт багато спілкувався з журналістами і постійно намагався з’ясувати, як просуваються справи. Можливо, чоловік просто хотів допомогти, але у світлі недавніх подій ніхто не був впевнений, а уважність до деталей та дивностей зросла.
Підвищений інтерес до розслідування, прикритий бажанням допомогти, не є рідкістю у світі злочинців, які намагаються відвести від себе підозри. Роберт Мурат викликав саме такі відчуття. Чи дійсно це той самий випадок, чи означає це, що поліція і журналісти близькі до розгадки, як ніколи? Невже бідну Мадлен скоро повернуть до сім’ї?
За Робертом Муратом встановили стеження: прослуховували його дзвінки, стежили за домом. Як згадується у Вікіпедії, 14 травня його затримала поліція, а дім обшукували криміналісти. Поліція хотіла отримати від Роберта щиросердне визнання, але тому було нічого відповісти. В результаті Роберта відпустили через брак доказів, але він залишався під пильним наглядом поліції та громадськості, яка з легкістю приписувала відповідальність йому.
Другий підозрюваний: Сергій Малинкин
Сергій переїхав до Европи з батьками із Росії в пошуках кращого життя ще дитиною. З Робертом їх пов’язували, як згадує сам Сергій в документальному фільмі, суто ділові відносини: Малинкин займався технікою і колись створив вебсайт для Мурата. Але навіть такий, здавалося б, незначний зв’язок змусив поліцію зацікавитися Сергієм. Можливо, вони з Робертом у змові?
Пристрасті в Прайя-да-Луз розпалювалися, місцеві та відпочиваючі не могли спати спокійно, а тим більше випускати з поля зору своїх дітей, навіть у власних будинках. Не поки невідомий педофіл-вбивця бродить на волі. В інтересах влади та правоохоронних органів Португалії було знизити градус тривоги, але зробити це можна лише одним способом – упійманням злочинця. Залишалося тиснути на тих, хто хоч якось міг бути пов’язаним із цією історією. Адже, знову-таки, інших зачіпок чи підозрюваних в них не було.
В документальному фільмі «The Disappearance of Madeleine McCann» Сергій Малинкин розповідав, як агресивно поліція намагалася «вибити» з нього визнання. У нього відібрали телефон, ключі від машини та посадили у чорний автомобіль. Сергієві сказали, що вони люди з поліції, але не показали посвідчення. Перші дві-три години Сергій просидів у машині в Лагуші, поки поліцейські чекали, коли суддя випише ордер на обшук квартири. Будь-які запитання Сергія ігнорувалися.
«Я намагався сказати, що це обладнання належить не мені, що я його лагоджу» — цитата Сергія з документального фільму.
У поліцейському відділі Сергію задавали багато запитань про Роберта, навіть не про нього. Але все, що міг дати чоловік, це історію їх знайомства. Більше нічого, адже жодних секретів та подробиць особистого життя Роберта Сергій не знав. Допит тривав: Сергій був вимотаний, а терпіння поліцейських закінчувалося. Якоїсь миті один із поліцейських пригрозив, що повісить справу про цю «дівчиську» на Сергія, і вдарив по спині долонею.
Обставини розігрувалися не на користь Сергія, згодом у кімнату зайшов детектив Гонсало Амарал. Спочатку наказав встати, а після вибив з-під нього стілець, спитавши наступне: «Що ти знаєш про телефонний дзвінок Роберта тобі о 23:30?». Але Сергій не пам’ятав, як той йому дзвонив, як і не пам’ятав сам Роберт, хоча припускав, що дзвінок міг пройти випадково. Тим не менш того дня, особливо о 23:30, Роберт з Сергієм, як стверджують вони самі, не розмовляли.
«Той пропущений дзвінок перекреслив 10 років мого життя. Це єдиний раз, коли вони зламали мене. Мені було дуже боляче» — Сергій Малинкин в документальному фільмі.
Хаос і популярність: винуваті батьки?
Вже на п’ятдесятий день зникнення Мадлен преса не давала Кейт і Джеррі Макканнам проходу: вони переслідували їх, куди б невтішні батьки не пішли, але ті й не ховалися. Викрадення Мадлен Макканн стало найрезонанснішим зникненням дитини, про яке говорив весь світ. Кейт з Джеррі користувалися інтересом громадськості та ЗМІ, щоб світ не забував про їхню доньку. Але ця увага не буде прикута до них вічно, тому діяти потрібно було негайно. Так Кейт і Джеррі влаштували серію коротких візитів країнами, де закликали продовжувати розслідування і просили про допомогу.
Безумовно, у горі батьків, що так жахливо втратили дитину і живуть у невідомості, підтримувало чимало людей, а на пошуки і розслідування виділяли чимало коштів. Та знайшлися і ті, в кого ця історія, точніше самі батьки, визивали обурення та недовіру. У Макканнів був неймовірний вплив, їх доньку розслідував чи не весь світ, тим не менш забуваючи про всі наявні кейси з тієї самої тематики – зникненню дітей. Багато людей гнівалися на владу Португалії, яка не спішила і не спішить так само завзято розшукувати дітей власної країни, які зникли безвісти чи стали жертвами педофілії.
Підозрювати почали самих Кейт і Джеррі, адже дещо в їх поведінці та свідченнях викликало занепокоєння. Наприклад, ті стверджували, що в ресторані Tapas комплексу Ocean Club з того столику, де вони сиділи, відкривався вид на апартаменти 5А. Фелісія Кабріта, португальська журналістка, провела експеримент, сівши за той самий столик, що і Макканни в день викрадення Мадлен.
Як казала Фелісія в документальному фільмі, їй не було видно ні квартиру, ні тим паче кімнату, де 3 травня спали діти. Ба більше, стіл стояв далеко від квартири, і видимість була обмежена, вид загороджувала непрозора перегородка. Тож навіщо їм брехати про обставини? Щоб щось приховати, або не накликати на себе гнів суспільства, не називатись поганими батьками, що залишили маленьких дітей без нагляду? Але ж готель надавав послуги няні, від якої Макканни відмовились.
Не співпадала і хронологія того вечора: хтось з компанії, в якій відпочивали Макканни, стверджував, що вони навідувалися до дітей кожні 20 хвилин. Інші говорили, що кожні 30, а треті взагалі, що кожну годину. Ще й свідчення Джеррі, де він чи-то заходив до апартаментів через парадні двері, чи-то задні… Кейт, в свою чергу, говорила, що зазирнула під ліжко, як тільки зрозуміла, що Мадлен зникла, але не виявила там доньку. Все б нічого, налякана мати просто намагалася знайти свою дитину, якби не одне але…
Як ви можете бачити самі, простір під ліжком занадто тісний навіть для трирічної дитини. Мадлен чисто фізично не вмісталася б там. З іншого боку, чи можна звинувачувати матір у стресовій ситуації, яка дізнається, що її донька кудись поділася? Ця дія могла відтворитися автоматично, коли абсолютно розгублена людина намагається зачепитися хоч за щось, але ніяк не показник причетності.
Друзі Макканнів теж починали викликати підозри. На своєму черговому допиті Роберт Мурат був з трьома друзями Макканнів. Ті заявили, що бачили Роберта того вечора біля апартаментів 5А, що впізнали його через око, адже він наполовину сліпий; і що Роберт йшов з дитиною на руках. Ми не будемо сперечатись, чи можливо побачити у темряві такі дрібні відмінності. Що набагато важливіше: як «Роберта», або будь-кого іншого, могли побачити біля апартаментів Макканнів, з дитиною, так ще й стільки людей за раз? Хіба Джейн Таннер, яка бачила ймовірного викрадача, не пішла провідати дітей поодинці?
Тож як можна пояснити цей феномен? Друзі Макканнів самі переконали себе і повірили в те, що дійсно бачили злочинця, бажаючи скоріше знайти винуватого? Чи дійсно в той день Джейн чи хтось інший бачили саме Роберта Мурата? Скільки свідків є насправді і хто з них каже правду, а хто – бреше?
Не збігалися і свідчення про відкриті жалюзі в кімнаті Мадлен. Кейт, яка опинилася там першою, зазначила, що вікно було повністю відкрито, а жалюзі – підняті. Пізніше Джеррі опустив жалюзі, а відкрити їх спробували вже зовні. Нічого не вийшло, вони не піддались. Єдиний відбиток правої долоні з внутрішньої сторони судмедексперти знайшли на склі вікна, який належав Кейт.
Для розширення можливостей у пошуках до апартаментів 5А привели двох собак, одна з яких здатна відчути запах крові (на ім’я Кіла), а інший (Едді) – людські останки. Реагували собаки подаючи голос – це означало, що вони щось відчули. І коли Едді, який впізнає запах останків, раптом загавкав, усі зрозуміли – ця історія куди більший заплутаний клубок, ніж вони думали.
Прорив чи помилка слідства?
З двох собак лише Едді подав голос, відреагувавши на іграшку Мадлен, яку мати після зникнення доньки всюди носила з собою. Але ж собака натренована так, щоб реагувати лише на трупи чи мертві кінцівки, і аж ніяк не на живих людей. Постало логічне запитання: дівчинки вже немає в живих, а мати контактувала з її трупом?
Все ті ж собаки обшукали і орендовану Макканнами машину, яку вони взяли вже після зникнення Мадлен. І Кіла, і Едді відреагували на такі ділянки, як двері з місця водія і багажник. Ці знахідки стали переломним моментом і перевернули розслідування вгору дном. Едді відреагував і на одяг Кейт Макканн, який забрали для перевірки.
Версій і домислів було в достатку, але вони зводилися до одного: Мадлен мертва, а відповідальність за це несуть її батьки. Було вбивство навмисним або випадковим і що цьому посприяло ще належало дізнатись. Відправлені на експертизу зразки ДНК із машини на 80% збіглися з генетичним профілем Мадлен.
Повсяк менш так думали на початку, доки згодом не виявили, що результати ДНК експертизи недостовірні, а зразки не належать Мадлен. Втім, на той момент нікому це не було відомо, і реакція пішла відповідна. Насправді ж зразки ДНК могли належати кому завгодно з сім’ї Макканн, навіть Кейт і Джеррі, адже ДНК їх дітей на 100% змішані з батьківськими. До того ж, собак-кадвер [ред. собаки для пошуку тіл] ніколи не вважали гарантованим доказом провини, навіть з урахуванням того, що ті дуже рідко допускають осічки.
Але про це стане відомо не одразу. Натомість настрій громадськості, а також ставлення до Макканнів змінилися в одну мить. З батьків найбільш розшукуваної дитини в світі вони перетворилися на головних підозрюваних, яких звинувачують якщо не у вбивстві власної дочки, так у недбалості.
Джеррі та Кейт прийняли непросте рішення покинути Португалію, повернувшись до Британії. Поліція намагалася зробити з них злочинців, розділити та налаштувати один проти одного. Залишатися тут й надалі ставало все небезпечніше, могло дійти до арешту, чого Макканни ніяк не могли допустити. У них все ще залишались двоє дітей, близнюки Шон і Амелі, які теж потребували турботи батьків.
Вертатися до дому без Мадлен було важко. Та чи правильно? Для когось Макканни виглядали як такі, що тікають від відповідальності, для інших їх бажання захистити сім’ю було цілком зрозуміле. Але навіть у рідній країні вони не могли знайти спокій: розслідування так само тривало, з’являлося більше недоброзичливців, а преса божеволіла. Макканни хотіли лише одного: щоб Мадлен повернулася здоровою та неушкодженою, а кошмар всього життя нарешті закінчився.
Відроджена надія
До зникнення Мадлен, в травні 2007 року, очевидця Гейл Купер бачила в Прайя-да-Луз чоловіка, який одразу їй не сподобався. Він прийшов на поріг її домівки, начебто збираючи гроші для місцевого дитячого будинку в сусідньому селищі Еспіш. Розповів про нещодавну автомобільну аварію, після якої троє британських дітей залишилися сиротами, і які, як наслідок, потрапили до нього. Та чому діти з Британії призначили до португальского притулку, а не відправили на батьківщину, тим паче до родичів?
Від апартаментів 5А Гейл Купер жила всього в декількох сотень метрів, а того підозрілого чолов’ягу бачила аж три рази, і двоє з них сталися на пляжі. Гейл помітила, що він переважно тримався біля дітей. Чоловіка описала як беземоційного, але достатньо збудженого.
Після того, як портретистка ФБР створила новий фоторобот імовірного злочинця, його показали Джейн Таннер – єдиній, хто бачив викрадача Мадлен хоча б мигцем. Жінка відповіла, що на 80% впевнена в тому, що фоторобот співпадає з дійсністю.
За тиждень до приїзду Макканнів у Ocean Club в апартаментах 5А жила інша родина, яка, як виявилося, теж стикалася зі схожим за описом чоловіком. І так само невідомий збирав кошти для притулку. Ба більше, в день зникнення Мадлен було зафіксовано ще 4 таких випадки зборів для дитячого будинку в районі Прайя-да-Луз. Тим не менш пошуки того самого притулку ні до чого не привели: схоже, його і не існувало зовсім. Звичайно, можна стверджувати, що чоловіки звичайнісінькі шахраї, але деякі деталі вказували на те, що цікавили їх не лише гроші.
В документальному фільмі «The Disappearance of Madeleine McCann» розповідається про випадок, що стався незабаром після зникнення Мадлен. На поріг однієї домівки в Прайя-да-Луз прийшов чоловік. Сценарій той самий: хоч і налякана чоловіком, жінка вислухала його розповіді про дитячий притулок. Але при своєму оповіданні незнайомець дивився не на господарку, а кудись убік – на її трирічну доньку. На наступний день, коли жінка спускалася з другого поверху, вона побачила того самого чоловіка поруч зі своєю донькою. На щастя, ніхто не постраждав, але того чоловіка не спіймали: він втік одразу ж, як господарка його побачила.
Навряд чи чолов’яга працював один: якщо мова про систематичне викрадення дітей, впоратися з такою кількістю, та ще й виконуючи кілька обов’язків відразу, для однієї людини виявилося б надто важко. Хіба що за цим стоїть ціле угруповання, яке вистежує потенційних жертв, вивчає їхній розпорядок дня і чекає відповідного моменту. І якщо все дійсно так, як виглядає, знайшовши цю злочинну організацію не виключено, що знайдеться і Мадлен.
У гонитві за увагою
Через рік після зникнення Мадлен обвинувачення з Кейт і Джеррі Макканнів зняті, як і з Роберта Мурата. Португальська поліція закриває справу, доки не з’являться нові деталі. Мадлен так і не знайшли, а всі зачіпки з сяк-так зібраними доказами ні до чого не привели. Пошуки за фотороботами підозрюваних теж не мали успіху.
За стільки років сім’я Макканнів пройшла через справжній ад на Землі. Вони стикалися з недовірою, звинуваченнями, шахраями та брехунами, що хотіли поживитися на їхньому горі. Таким чином Кейт і Джеррі доводилося неодноразово мати справу з дівчатами, які видавали себе за Мадлен. Знаходилися і такі, хто мав таку ж родиму пляму на оці, як і Мадлен, через що їхня брехня виглядала більш правдоподібно.
Видання Daily Mail публікувало новини про Джулію Венделл, 23-річну громадянку Польщі, яка неодноразово стверджувала, що вона – зникла Мадлен, і має ДНК докази. Ба більше, Джулія була трьома іншими зниклими дівчинками, перш ніж заявити о своїй причетності до сім’ї Макканнів. Мати Джулії, Дороті, розказувала ЗМІ, що коли донька ще навчалася в школі, то вирішила, що хоче стати співачкою, а потім моделлю. Але нічого з цього не сталося і Джулія стала депресивною та розлюченою.
«Я не пам’ятаю більшої частини свого дитинства, але мої перші спогади дуже сильні, і це про канікули в спекотному місці, де є пляж і білі або дуже світлі будинки з квартирами. Я не бачу своєї сім’ї в цьому спогаді», — Джулія в статті від Daily Mail.
Венделл продовжувала запевняти, що має багато подібностей зі зниклою Мадлен, і що рідкісний дефект очей з часом «зник» – так вона відповідала на запитання про це. Вона сказала, що у неї також був такий самий сміх і ямочки, як у Мадлен Макканн. В лютому поточного року Джулію заарештували в аеропорті Брістоля, Великобританія, писали в The Guardian. Венделл звинувачують у дзвінках і надсиланні листів, голосових повідомлень і повідомлень WhatsApp Кейт і Джеррі, а також у надсиланні повідомлень близнюкам Амелі та Шону в Instagram у період з 3 січня по 29 грудня 2024 року.
Цей резонансний випадок – крапля в морі, яка стала відома широкому колу людей і яку понесли далі. Уявіть, зі скількома подібними випадками Макканнам доводиться мати справу щодня протягом 17 років. Їх неміряно, і всі ці раптово знайдені «Мадлен» не замислюються про те, який біль завдають Макканнам своєю жагою відчути швидкоплинну славу. Як не розуміють і того, що Кейт і Джеррі не можуть ігнорувати навіть мізерну вірогідність того, що Мадлен знайшлася, адже кожна дрібниця – це шанс врятувати улюблену доньку та сестру.
Надія не вмирає
Пошуки з роками значно ускладнювались тим, що шукати треба було вже не трьохлітню Мадлен, а її дорослу версію. Цим пояснюється і легкість брехунів ввести в оману громадськість. І навіть згенеровані портрети дорослої Мадлен – не стовідсоткова відповідність, а приблизне уявлення того, як би вона виглядала зараз.
Вірити в краще після стількох злетів та падінь, безумовно, важко, але не є марним. Чимало людей в світі переконані, що Мадлен вже не повернеться і, з великою імовірністю, її більше немає в живих. Та існує багато кейсів, які спростовують ці необґрунтовані домисли. Громадськості відомі історії, як зниклі діти поверталися і через чотири, і через десять, і навіть через двадцять три роки. Отже, допоки немає офіційних знахідок та підтверджень, що Мадлен дійсно загинула, здаватися не можна.
Допоки живі люди, які пам’ятають про Мадлен та всіх зниклих, – малих чи дорослих, – живе і віра рано чи пізно повернути їх всіх додому. В це вірить Formalin, і спонукає вірити і не забувати вас. І нехай кожен злочинець так чи інакше буде покараний за заслугами.
Залишити відповідь